Державне агентство
відновлення та розвитку
інфраструктури України

» Прес-центр » Новини » Історія Катерини Бортолонівни, завучки зруйнованого садочку "Лісова казка" у Гончарівському

Історія Катерини Бортолонівни, завучки зруйнованого садочку "Лісова казка" у Гончарівському

Сонцева Катерина Бертолонівна — завучка дитячого садочку «Лісова Казка» в селищі Гончарівське на Чернігівщині. 12 березня 2022 року в садочок влучили дві російські ракети — садочок був сильно пошкоджений, а ліва частина повністю зруйнована.

«Ми тоді були на зв’язку із селищним головою і знали про приліт майже одразу. Добре, що тоді ми вже не працювали — багато хто був в окупації, хто куди зміг виїхати. Вибухи повністю зруйнували ліве крило садочку, геть до даху. А друга ракета була ось тут у правому крилі, у фундаменті. Вікна повилітали, стіни, усі меблі, геть усе було зруйноване», — згадує Катерина.

Вибух повністю зруйнував дах садочка. Після березневого снігу та дощу й неможливості захистити покрівлю під час активних бойових дій на Чернігівщині всі конструкції садочка були зруйновані. Відновлювати будівлю треба було майже з нуля — водовідведення, електрика, опалення, усе потребувало заміни.

Відбудову «Лісової казки» почали в листопаді 2023 року. Це єдиний дошкільний заклад на майже 4 тисячі населення селища.

«До війни в нас у садочку було 6 груп — це 110 діток», — розповідає Катерина Бертолонівна — «Зараз ми працюємо в приміщенні школи й маємо всього дві групи на 41 дитину. Багато родин із дітками зараз повернулися в Гончарівське і є великий попит на садочок. Але ми всіх не можемо прийняти, працюємо з тими, кого вже зовсім немає куди дівати. Бо є родини, де обоє батьків військовослужбовці. І вони ж не можуть не ходити на роботу, беремо й цих діточок».

Дитячий садок орендує два класи місцевої школи. В одній групі на 18 ліжок — 22 дитини, а в другій групі на 20 ліжок — 21. На обмеження кількості діточок впливає і потреба в захисті. Катерина розповідає, що «Лісова Казка» бере діточок тільки з трьох років, адже треба спустити діток у сховище на території школи під час тривоги.

«Це 28 сходинок вниз. Вони як усі одягнуться взимку, як колобки, то їх треба нести всіх по черзі. Це теж наша відповідальність. Але вони вже привчилися — чують, що тривога і, як солдати, за три хвилини ми вже всіх одягнули», — зазначає завучка садочку.

Для трирічних дітей, війна — усе їхнє життя. «Вони, коли не сплять, то іноді таке враження, що й радіють тривозі. Кричать «ура, тривога». Багато хто не розуміє, що це таке. Для них укриття — це пригода, і там у нас для них і смаколики стоять — яблочки, груші. Їм це вже і весело й цікаво. І ми вже дозволяємо й пограти й покричати — треба ж їх якось розвантажити.

А якщо вже засинають і починається тривога, то дітки плачуть. Особливо ті, хто з районів, які сильно обстрілювалися. Бояться, кажуть малята «коли вже закінчиться війна», питають чи не прилетить ракета в наш садочок», — розповідає Катерина Бертолонівна.

Вже майже рік Агентство відновлення відбудовує «Лісову Казку». Уже влаштували систему водопостачання, каналізації та опалення. Завершують обшивку стін гіпсокартоном та встановлюють двері. Демонтують старі дитячі майданчики та готуються до проведення електромереж зовнішнього освітлення.

За проєктом, відновлений дитячий садочок буде з термомодернізацією, блискавкозахистом та обов’язковим влаштуванням укриття від ракетних ударів.