Напередодні Дня Державного прапора України, що відзначатимемо 23 серпня, пригадуємо, як формувався ключовий державний символ України

Синьо-жовте поєднання затвердилося як українські національні кольори під час Європейської «Весни Народів» у ХІХ столітті. Але символіка має значно глибше історичне коріння. Прапори козаків Запорізької Січі зазвичай мали поєднання синьо-жовтого — на блакитному полотнищі жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя та козаки в одязі золотого кольору.

Під час хвилі європейських революцій 1848 року, синьо-жовтий стяг утвердився як прапор українського народу. Тоді синьо-жовтий прапор вперше підняли над ратушею у Львові. Уже в 1917 році прапор став офіційним символом української державності.

У часи втрати державної незалежності, українці використовували прапор як символ національної боротьби. Так, 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса, які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс — прапор мали побачити люди, що зранку збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію.

26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року — Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня — над Львівською ратушею; 24 липня — урочисто піднятий над Київською міською радою.

4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.

Сьогодні державний прапор має особливе значення. Він на шевронах наших героїв, ним шанують пам’ять полеглих. Він майорить над вільними та звільненими містами. І коли прапор майорить, ми розуміємо: він тут, отже, ми є.