Історія Вікторії — це історія людини, чия робота часто залишається за кадром, але має вирішальне значення: без якісних матеріалів і лабораторного контролю не буде ні доріг, ні укриттів, ні відновленої інфраструктури.
Вікторія закінчила Львівську політехніку за спеціальністю хімічна технологія силікатів. Вона не одразу почала працювати в дорожній галузі. Спершу влаштувалась у охорону заводу, бо посада передбачала зручний графік для мами двох малих дітей: доба через три. Згодом дізналась про виробничу базу в Дачному під Одесою та звернулась до начальника: «Хочу навчатись». Так у 2007 році вона стала лаборантом, з часом — завідувачкою.
Сьогодні Вікторія керує командою, яка супроводжує весь цикл дорожнього будівництва, — від вхідного контролю матеріалів до фінального оформлення документації. Лабораторія забезпечує перевірку асфальтобетонних і цементобетонних сумішей, підбір складів, ущільнення покриттів — усе те, без чого жодна дорога не може вважатися зробленою якісно.
До початку повномасштабної війни компанія мала 15 виробничих баз і 51 працівника в лабораторній мережі. Частина об’єктів залишилася на окупованих територіях — у Новій Каховці та на Луганщині. Тепер у команді 23 людини, які продовжують працювати.
«Я завжди маю свою думку і йду до поставленої мети», — каже Вікторія.
І це не просто слова. Вона патріотка, яка продовжує вдосконалювати свою справу навіть під час війни. Лабораторія освоює євростандарти системи Superpave, розвиває власне виробництво модифікованого бітуму. Попри обстріли та постійну небезпеку, команда продовжує виїжджати на об’єкти, відбирати проби й забезпечувати контроль якості.
«Чим більше розумієш і знаєш, тим більше хочеться працювати. Немає меж досконалості — завжди є куди рухатися», — розповідає Вікторія.
Попри велику завантаженість на роботі, пані Вікторія встигає все. Вона веде активний спосіб життя — займається стретчингом, силовими тренуваннями, відвідує майстер-класи з гри на барабанах. Вікторія переконана: щоб підтримувати інших і вести команду вперед, важливо знаходити ресурс перш за все для себе. Колектив для неї — не просто підлеглі, а команда, з якою вона рухається до спільної мети.
Саме завдяки таким людям країна продовжує відновлюватися — цілеспрямовано, професійно й попри всі виклики війни.