Інна — переселенка з Лисичанська. Зараз працює майстром оздоблювальних робіт у Бородянці, яка комплексно відновлюється.
Її історія — це історія людини, яка двічі починала життя з нуля, але щоразу обирала Україну. Вона родом із Лисичанська. У 2014 році місто не окупували, але воно сильно постраждало внаслідок бойових дій. Саме тоді Інна вперше почала займатись відновленням зруйнованого житла — і зрозуміла, що ця робота їй близька. До того вона встигла попрацювати і на офісних посадах, і в торгівлі. Але саме будівництво стало справжнім покликанням.
Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Інна евакуювалася — спочатку до Кропивницького, де прожила дев’ять місяців. Потім переїхала на Київщину. Могла поїхати за кордон — її запрошували до Чехії, була робота, було куди їхати. Але вона обрала залишитись вдома.
«Я вибрала бути вдома — в Україні. Так, буває важко. Переселенці виїжджають буквально з маленькими валізами і починають усе заново. Але треба вірити в свою державу, треба вірити в Україну. Її треба любити, тут треба працювати й відновлювати», — каже Інна.
Уже понад півтора року Інна працює в Бородянці — населеному пункті, який був значно пошкоджений у 2022 році. Займається малярними та оздоблювальними роботами: це фінальний етап, після якого будинок знову стає місцем проживання. Щодня їздить сюди з Бучі — і вже відчуває це місце як рідне.
Минулого року працювала виконробом на одному з об’єктів. Це дуже відповідальна посада: ти безпосередньо перебуваєш на місці, ти відповідаєш за більшість процесів та за людей. Але Інна не скаржиться. За десять років у цій сфері навчилася розрізняти, що важливо, а що — не варте уваги.
«Коли я тільки почала тут працювати, було таке відчуття важливості — прямо гордість. Думаю: дивись, ми відновлюємо зруйновані будинки. Я навіть уявити не могла, що колись буду це робити. Зараз те перше піднесення вже трохи змінилося. Але коли бачиш, як люди вирішують залишатися тут, бо житло відновлене, — розумієш, що ця робота справді має сенс».
Робота Інни та сотень інших будівельників — не гучна. Вони щодня тинькують і фарбують стіни у населених пунктах, які ще недавно були спустошені війною. Саме завдяки таким людям Бородянка знову живе, і крок за кроком повертаються до життя інші міста та села України.