Роман прийшов у дорожню галузь одразу після закінчення Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, де навчався за спеціальністю «Будівництво аеродромів та автомобільних доріг». У вересні 2007 року він розпочав роботу в підрядній компанії Агентства відновлення на посаді майстра. З того часу професія стала для нього справою життя, якій він залишається відданим уже майже два десятиліття.
Спочатку в компанії працювало близько 200 фахівців, сьогодні їх понад 2500. Роман — один із тих, хто стояв біля витоків її розвитку та залишився частиною команди донині. За роки роботи він не лише зростав професійно сам, а й допомагав розвиватися іншим. У його команді працювали десятки фахівців, багато з яких сьогодні очолюють дорожні дільниці та займають керівні посади.
З перших днів повномасштабного вторгнення Роману найбільше запам’яталася згуртованість людей. Не формальна чи показова, а справжня — коли кожен розуміє свою відповідальність і готовий працювати заради спільного результату.
За його словами, саме на таких людях тримається дорожня галузь. Коли виникають складні виклики, ніхто не шукає виправдань — команда просто виконує свою роботу.
«Мені подобається, що люди — інженери, будівельники, дорожники — завжди згуртовані у своєму колективі», — говорить Роман.
Сьогодні робота набула зовсім іншого масштабу та змісту. Якщо раніше основна діяльність компанії була зосереджена на дорожніх проєктах в Одеському регіоні, то тепер більшість об’єктів пов’язані з відновленням критично важливої інфраструктури. Команда працює над відбудовою населених пунктів на Миколаївщині, відновлює мости, ремонтує дороги на деокупованих територіях, а також бере участь у будівництві фортифікаційних та інженерних споруд.
Сьогодні Роман очолює Одеську дорожньо-будівельну дільницю та відповідає за реалізацію проєктів у регіоні. Водночас одним із найбільших викликів для галузі залишається нестача робітничих кадрів. Через мобілізацію, вимушений виїзд людей та дефіцит кваліфікованих фахівців будівельним компаніям дедалі складніше формувати команди.
За словами Романа, проблема полягає не у браку керівників чи менеджерів. Найбільше не вистачає людей, які безпосередньо працюють на об’єктах — будують дороги, мости та іншу інфраструктуру. Саме такі фахівці сьогодні особливо потрібні країні.
«Сьогодні в Україні багато закладів вищої освіти, але не вистачає професійно-технічних навчальних закладів, які готують механізаторів, машиністів, зварювальників та інших робітничих фахівців. А саме ці люди зараз найбільше потрібні для відновлення країни», — говорить Роман.
Наразі команда Романа працює над будівництвом майданчика для відстою великовагового транспорту на одному з пунктів пропуску на кордоні з Молдовою. Це масштабний інфраструктурний проєкт, який має важливе значення для логістики країни. Через дунайські порти проходять значні обсяги експортних та імпортних вантажів, тому розвиток прикордонної інфраструктури є одним із ключових напрямів роботи.
Сам Роман родом із Луганська. Він зізнається, що мріє одного дня долучитися до відбудови рідного регіону. Але сьогодні працює там, де його досвід і знання потрібні найбільше.
Головною мотивацією для нього залишаються не посади чи кар’єрні досягнення. Це родина, діти, які цікавляться його роботою і просять узяти їх із собою на об’єкти, а також усвідомлення того, що результати цієї праці служитимуть людям багато років.
«Мене мотивує результат. Я знаю, що ці об’єкти будуть слугувати людям десятиліттями. Це конкретний внесок у розвиток України, у її майбутнє. Найцінніше — бачити результат своєї роботи й розуміти, що після тебе залишається щось справді важливе», — говорить Роман.