Дніпропетровська область є одним із ключових логістичних регіонів України, який із перших днів повномасштабної війни забезпечує роботу гуманітарних маршрутів, військової логістики та критичної інфраструктури. Будівництво захисних споруд, забезпечення водопостачання, утримання доріг, розвиток логістики та підготовка до осінньо-зимового періоду — лише частина завдань, які сьогодні виконує Служба відновлення та розвитку інфраструктури. Про пріоритети роботи, виклики воєнного часу та досвід реалізації масштабних проєктів розповідає її керівник Олександр Коломійцев.
Скільки об’єктів зараз перебуває на різних стадіях відновлення у сфері відповідальності Дніпропетровської служби — і які з них ви вважаєте пріоритетними на 2026 рік?
У нашій роботі немає другорядних об’єктів — кожен із них важливий, адже безпосередньо впливає на безпеку людей, функціонування громад і стійкість регіону в умовах війни. Сьогодні у сфері відповідальності Служби перебувають десятки великих інфраструктурних проєктів на різних стадіях реалізації. Серед них — будівництво захисних споруд для об’єктів критичної інфраструктури, відновлення водопостачання Мирівської та Томаківської громад, а також продовження будівництва автомобільної дороги Н-31 Дніпро – Царичанка – Кобеляки – Решетилівка, яка забезпечить сучасне транспортне сполучення між Дніпром і Києвом.
Наскільки критично стоїть питання якості прифронтових доріг і що робить ваша служба у цьому напрямі?
Значення якісних прифронтових доріг Дніпропетровщина відчула буквально з перших днів повномасштабного вторгнення. Регіон став одним із головних логістичних і гуманітарних хабів країни, через який проходили маршрути евакуації людей, перевезення військових, гуманітарних та інших критично важливих вантажів.
Одним із найкращих прикладів стала автомобільна дорога М-30 Стрий – Умань – Дніпро – Ізварине. Вона була капітально відремонтована ще до початку повномасштабної війни, і саме це дозволило їй витримати надзвичайне навантаження. Фактично вона стала головною артерією, якою люди евакуювалися із зони бойових дій у центральні та західні регіони України.
Саме тому питання стану прифронтових доріг для нас завжди залишається серед першочергових. Водночас ми розуміємо занепокоєння людей, які бачать, що окремі територіальні дороги сьогодні потребують ремонту. Такі звернення надходять регулярно, і вони цілком зрозумілі.
Але в умовах війни ми змушені визначати пріоритети. Сьогодні пріоритет №1 — це маршрути, які забезпечують військову логістику, евакуацію населення, роботу екстрених служб і доставку гуманітарних вантажів. Саме на них насамперед спрямовуються фінансові та технічні ресурси.
Так, наприклад, з початку 2026 року на дорогах загального користування Дніпропетровщини ліквідовано та відновлено близько 1,18 млн м² покриття.
Дніпропетровщина вже стала фронтовим регіоном, який регулярно зазнає обстрілів. Чи доводиться відновлювати одні й ті самі об’єкти по кілька разів, і як це змінює саму логіку дій — резервні рішення, дублювання систем, стійкість до пошкоджень?
Із такими ситуаціями ми стикаємося під час будівництва захисних споруд для об’єктів критичної інфраструктури. Але мова не про те, що ми повністю відновлюємо вже збудовані об’єкти. Дуже часто обстріли відбуваються безпосередньо під час будівництва, і нам доводиться усувати пошкодження вже в процесі виконання робіт.
На жаль, вплинути на це ми не можемо. Єдине, що ми можемо зробити, — це максимально швидко ліквідувати наслідки, продовжити будівництво і довести об’єкт до завершення, попри всі безпекові ризики.
Водночас саме цей досвід підтверджує правильність обраних технічних рішень. Захисні споруди, які ми будуємо, вже неодноразово доводили свою ефективність. Вони витримують ворожі удари, мінімізують пошкодження критичної інфраструктури та дозволяють значно швидше відновлювати її роботу. Саме тому ми не зупиняємося і продовжуємо будівництво навіть у надзвичайно складних умовах, адже розуміємо, що від цього залежить безпека людей і стійкість роботи критично важливих об’єктів.
Чи можете ви розповісти про рішення або технології у вашій сфері діяльності, які, на вашу думку, варто реалізувати або перейняти на загальноукраїнському рівні?
Я вважаю, що одним із найважливіших рішень, яке варто поширити на всю Україну, є досвід реалізації масштабних інфраструктурних проєктів в умовах війни. Найкращий приклад — будівництво магістрального водогону після підриву росіянами Каховської ГЕС у червні 2023 року.
Це був не просто воєнний злочин, а справжній екоцид, наслідки якого відчули сотні тисяч людей у кількох регіонах України. Через руйнування греблі значна частина Дніпропетровської області залишилася без гарантованого джерела водопостачання. Перед нами стояло безпрецедентне завдання — у максимально стислі терміни відновити водопостачання для людей.
Готових рішень фактично не існувало. Аналогічні магістральні водогони в Україні востаннє будувалися ще за радянських часів. Вони вже не відповідали сучасним вимогам ні за технологіями, ні за матеріалами, ні за підходами до експлуатації. Тому нам довелося практично «з нуля» розробляти сучасні технічні рішення, які були б одночасно швидкими в реалізації, надійними та ефективними.
Саме тому наша Служба була залучена до реалізації ще одного стратегічного проєкту — будівництва магістрального водогону для Миколаєва, а також спорудження сучасних очисних споруд у Миколаєві та Новій Одесі. Це свідчить про те, що напрацьовані на Дніпропетровщині рішення та управлінські підходи вже стали прикладом для реалізації аналогічних проєктів на загальнодержавному рівні.
Попереду осінньо-зимовий період, який, імовірно, може стати найскладнішим з початку повномасштабної агресії? Як би ви оцінили готовність регіону до такого розвитку подій?
До осінньо-зимового періоду ми починаємо готуватися заздалегідь, тому прихід зими ніколи не є несподіванкою. Підготовка до роботи в складних погодних умовах — це системний процес, який триває протягом року.
Попри всі виклики повномасштабної війни, Дніпропетровщина жодного разу не була непроїзною через негоду. Нам вдавалося забезпечувати проїзд дорогами державного значення навіть під час найскладніших погодних умов.
Безумовно, війна внесла свої корективи. На початку повномасштабного вторгнення гостро постало питання забезпечення технічною сіллю для приготування протиожеледних сумішей. Частина підрядних організацій втратила техніку, яка була залучена до виконання робіт в інших регіонах або пошкоджена внаслідок бойових дій. Але в цьому і є особливість українців — ми завжди знаходимо рішення, адаптуємося до нових викликів і продовжуємо працювати.
Сьогодні Дніпропетровська область повністю готова до зимового сезону. Створено необхідний запас протиожеледних матеріалів, підготовлена спеціалізована техніка, яка базується на 22 дорожньо-ремонтних підприємствах у різних районах області. Це дозволяє оперативно реагувати на будь-які прояви негоди та забезпечувати безпечний і безперервний рух транспорту.
Водночас найскладнішою залишається робота в районах, які регулярно зазнають ворожих обстрілів. Там дорожникам доводиться виконувати свої обов’язки в умовах постійної небезпеки, часто ризикуючи власним життям. Попри це, у зимовий період працюємо цілодобово, щоб за будь-яких погодних умов і безпекової ситуації забезпечити проїзд дорогами державного значення.