Відновлення — це стійкість країни, яка можлива завдяки стійкості тих, хто будує. Зусилля людей у нашій команді продовжують забезпечувати експорт і військову логістику та відновлювати житлові будинки, аби люди поверталися додому. Далі розповідатимемо історії наших героїв — тих, хто будує та тих, для кого будуємо.
Ілля — інженер у відділі будівництва доріг Харківської служби відновлення. 2 березня 2022 року через камеру спостереження він помітив 20-кілометрову колону російського війська. Вона йшла до Харкова з боку Білгородської області. «Танки, БТРи, Камази впродовж кількох годин тяглися нескінченною лавиною», розповідає Ілля. Побачивши ворога, хлопець одразу вискочив із дому й поїхав до найближчого блокпосту.
Бійці тероборони передали координати камери артилерії, і та вже спрацювала по скупченню окупантів. Сотні російських танків та вогнеметів згоріли. Колона не дісталися Харкова. Згодом захисники визнали, якби вся ця техніка дійшла до міста, росіяни цілком могли б прорвати нашу оборону.
Втім, Ілля не вважає свій вчинок героїчним. «Я просто не міг вчинити інакше. У мене настільки велика ненависть до цієї країни, яка вже два рази спробувала забрати в мене домівку». Російська війна прийшла до Іллі вже вдруге. Ще у 2014 році всій його родині довелося залишити рідний Донецьк і виїхати до Львова. Згодом хлопець вступив до Харківського автодорожнього університету. Ілля жартує, що Харків усе ж таки ближче до дому, а надія повернутися в Донецьк його не полишає.
Сьогодні Ілля — наймолодший керівник відділу в Службі відновлення Харківської області. Під час війни напрямок його діяльності змінився. Тепер він опікується вже не ремонтом доріг, а відновленням соціальної інфраструктури. Ця, на перший погляд, цілком мирна та творча робота, зараз є доволі небезпечною. Адже кожен виїзд на об’єкти відновлення на Харківщині — це ризик.
Попри небезпеку, Ілля пов’язує своє майбутнє з відбудовою. Каже, після перемоги буде дуже багато роботи, тож досвід, набутий в екстремальних умовах знадобиться.
