Дмитро — ветеран Сил оборони України, а нині фахівець дорожньої галузі. У свої 27 років він уже став на захист країни, а тепер відновлює міжнародні автошляхи — важливі логістичні маршрути, кілометр за кілометром.
З 2018 року Дмитро служив у різних куточках України — і на сході, і на півночі. На початку повномасштабного вторгнення він перебував у підрозділі ДПСУ на Київщині та одним із перших зустрів ворожі війська. Ранок 24 лютого розпочався о 4:15 — з ракетно-артилерійського обстрілу позицій. У ті хвилини, згадує Дмитро, він думав лише про сім’ю.
Після служби Дмитро прийшов у дорожню галузь — і вже четвертий рік працює дорожнім робітником. Зараз його бригада ремонтує дорогу міжнародного значення у Бердичівському районі на Житомирщині. Робота важка: цілий день — із асфальтом за температури понад 150 градусів. Під час ремонту рух транспорту не зупиняється, тож окрім фізичного навантаження потрібна постійна концентрація — це основа безпеки. Дмитро родом із цих місць — із села Левків Житомирського району — і добре розуміє, що працює для своїх земляків.
«Дуже прикро, коли чуєш, що ремонтувати дороги не потрібно. Шляхи — це наш зв’язок, економіка, логістика. Я працюю на совість, щоб не підвести, не ховати потім очі», — каже Дмитро.
Дмитро захищав країну зі зброєю в руках, а тепер займається не менш важливою справою. Він переконаний: коли усвідомлюєш, що доріг, якими щодня користуються мільйони людей, торкнулися твої руки — це і є покликання.