Відновлення столиці: як це відбувалося

Минуло 83 роки з дня, коли 24 вересня 1941 року вибухи та пожежа зруйнували Хрещатик. У цьому дописі ми розповідаємо, як відбудовували столицю після тих трагічних подій.

Відновлення Києва після Другої світової війни стало одним із наймасштабніших проєктів в історії міста. Незважаючи на труднощі та втрати, Київ відродився з руїн. Проте, процес відновлення супроводжувався і втратами: багато унікальних будівель і пам'ятників зникли назавжди.

ПЕРЕДІСТОРІЯ

Після початку Другої світової війни Київ тримав оборону 72 доби. Німецькі війська увійшли в столицю України 19 вересня 1941 року. Місто трималося відносно довго (наприклад, Мінськ був зданий 28 червня) завдяки Київському укріпленому району (КиУР), системі довготривалих споруд та польових укріплень.

Після запеклих боїв, що тривали кілька місяців, оборонці Києва були змушені залишити місто. Воно опинилося в котлі після того, як було оточене: 16 вересня 1941-го німці остаточно завершили широке охоплення захисників Києва біля Лохвиці на Полтавщині. Це, ймовірно, найбільше оточення в історії світових війн, внаслідок якого за німецькими даними було взято в полон 665 тисяч осіб. Так, це була відчутна поразка, але вона відіграла велику роль у зриві наступу гітлерівців на Москву та загалом плану «Барбаросса».

РУЙНАЦІЯ МІСТА

Руйнування міста відбувалося у два етапи. Перший – під час відступу радянських військ з Києва. 18 вересня було підірвано мости через Дніпро. Перед відступом була замінована частина важливих об’єктів, і вже з 24 по 28 вересня у різних частинах міста сталися вибухи, які призвели до чисельних пожеж та завдали значних руйнувань історичному центру Києва.

Хоча довгі десятиріччя у істориків не було єдиної думки хто це зробив – совєти чи німці, але усі факти та документи вказують на мінування радянськими військами (радіокеровані фугаси). Крім того, тактика «випаленої землі» використовувалася і в інших містах. Напевне, зараз вже не отримати відповіді на питання військової доцільності свідомої руйнації міста. Більшість загиблих становили не німці, а кияни, але цю кількість не знає ніхто.

Спроби німців погасити пожежі в центрі Києва не дали результатів, для локалізації вогню вони почали підривати будівлі на сусідніх з Хрещатиком вулицях. У жовтні німецькі сапери розмінували Оперний театр, Педагогічний музей, Університет, Володимирський собор та інші великі будинки. У листопаді було зруйновано Успенський собор Києво-Печерської Лаври.

Німецька окупація Києва стала трагічною сторінкою в історії міста. Окупаційна влада встановила у місті жорстокий режим терору та насильства, проводивши масові арешти, розстріли, депортації мирного населення до концентраційних таборів. Єврейське населення міста було практично повністю знищено в Бабиному Яру.

Другий етап руйнувань – під час німецької окупації та звільнення – завершився 6 листопада 1943 року, коли було звільнено Київ.

Внаслідок бойових дій Київ зазнав значних руйнувань: було зруйновано чи пошкоджено багато історичних та адміністративних будівель, промислових підприємств, житлових будинків. Зокрема, майже 40% житлового фонду було знищено чи пошкоджено. Загалом у 1943 році в місті мешкало 180 тисяч осіб порівняно з 930 тисячами напередодні війни у 1940-му.

ВІДНОВЛЕННЯ СТОЛИЦІ

Відновлення Києва після руйнівних дій Другої світової війни було грандіозним та складним процесом, який вимагав величезних зусиль та ресурсів. Було поставлено завдання відновити місто в найкоротший термін – це було пов'язано з політичними та економічними міркуваннями. Після звільнення розпочалося відновлення транспортної мережі та енерго- та водопостачання, а також стратегічно важливих об'єктів – мостів та промислових підприємств.

До січня 1944 року було введено в експлуатацію дві турбіни ТЕЦ, до травня – значну ділянку водопровідної мережі, до червня – відновлено трамвайний рух на декількох маршрутах. У січні 1945-го відновився тролейбусний рух, до березня було відновлено 30% всього зруйнованого житлового фонду.

Після визволення Хрещатик виглядав як скупчення битих цеглин та будівельного сміття. Відновлення Хрещатика планували провести на конкурсній основі, але конкурс не відбувся, і в результаті розробку проєкту доручили групі на чолі з головним архітектором Києва Олександром Власовим. Також було створено будівельний трест «Хрещатикбуд».

Все розпочалося вже навесні 1944 року з розбору багаточисленних завалів, який проводили мешканці міста та навколишніх сіл, учні шкіл та студенти, військовослужбовці та навіть військовополонені. Працювати було важко, оскільки із інструментів були ломи, лопати та ноші для перенесення будівельного сміття.

У процесі щоденно брали участь 7-15 тисяч осіб, які до кінця 1944 року розчистили вулицю, а до осені 1945-го вже поклали асфальт. Загалом у центрі міста було розібрано понад 500 тис. т завалів. Відновлення Хрещатика завершилося у 1956 році, вулицю розширили до 75 метрів замість 35 довоєнних. Хоча новий вигляд – «сталінський ампір» – мало чим нагадував довоєнний.

Місто було практично повністю перебудовано, але частину історичних будівель втрачено назавжди. Не були відновлені такі об'єкти, як міська дума на площі Калініна (тепер Майдан Незалежності) та «лицарський будинок» на розі Хрещатика та Прорізної вулиці. Процес відновлення тривав довгі десятиліття і був надзвичайно складним. Успенський собор, зокрема, було відновлено лише у 2020 році.