Продовжуємо розповідати історії людей, для яких ми відновлюємо. Фіруддін Гусейнович Джабаров — фермер в Апостолівській громаді на Криворіжжі.

«А з іншої свердловини я поїв тварин. Ту воду ми не очищали, вона була мутна. Але тварини пили, куди вони подінуться. Теж, мабуть, відчували, що війна», – Історія Фіруддіна Джабарова, фермера Апостолівської громади.

Продовжуємо розповідати історії людей, для яких ми відновлюємо.

Фіруддін Гусейнович Джабаров — фермер в Апостолівській громаді на Криворіжжі. В його господарстві 350 гектарів землі, овочеве й тепличне господарство та фруктовий сад. З 2000-го року чоловік живе та працює на Апостолівських землях, вирощує також і тварин — має понад 30 голів кіз та овець, тримає гусей, конів та баранів.

Після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС Апостолівська громада залишилася без водопостачання. Внаслідок трагедії було затоплено 80 населених пунктів Херсонщини, підтоплено 60 тисяч гектарів лісів та понад півтора мільйона людей на Дніпропетровщині залишилися без води. Тоді Фіруддін Гусейнович, як і більшість фермерів та аграрних господарств Криворіжжя, мали знайти альтернативні джерела водопостачання.

«Це була велика катастрофа, гуманітарна катастрофа. Води геть не стало. У нас тут було резервне водосховище, але через підрив, свіжою водою воно не наповнювалося. Вода стала цвісти прямо по трубах — холерами, водоростями. Ми і її використовували, але тої води не вистачило надовго», - пригадує Фіруддін.

Використання резервних водосховищ було альтернативним рішенням, яке допомогло багатьом громадам Криворіжжя отримувати хоча б технічну воду до закінчення будівництва водогону. Місто Кривий Ріг та прилеглі громади мали цю воду, але в Апостолове та сусідньому Зеленодольську резервне водосховище осушилося дуже швидко й понад рік мешканці громад не мали води взагалі.

Фіруддін розповідає: «В громаду привозили питну воду, яку люди купляли для своїх потреб і було ще багато пунктів очищення води. Це станції Осмос, у мене теж тут стоїть. З одного свого колодязя я брав воду і пропускав через очисну систему. Цю воду ми безкоштовно роздавали сусідам. І зранку заходили, потім ввечері, коли люди звільнялися з роботи в полях — усі приходили, набирали.

А з іншої свердловини я поїв тварин. Ту воду ми не очищали, вона була мутна. Але тварини пили, куди вони подінуться. Теж, мабуть, відчували, що війна. Пили й таку воду».

Фермер розповідає, що хоча господарство витримало — і тварини пристосувалися до нової води, і поля змогли зрощувати, найважче довелося людям. Води не було, у полях постійно знаходили нерозірвані снаряди, багато людей у громаді пішли на війну.

«До звільнення Херсонщини, російські танки стояли за 15 кілометрів від нас. Ми своїми силами організували тероборону, люди пішли. Полями ходили танки, вони були покриті ракетами, я навіть знаходив С-300. Звичайно, працювати в цьому ще й без води було важко. Але я завжди кажу, до роботи можна пристосуватися і природа із цим допоможе, але історія показує, що найголовніше — зберегти наших людей», - розповідає Фіруддін.

Сьогодні Апостолове знову з водою. Вода водогоном ще йде повільно — спочатку набирається з річки Інгулець на Південне водосховище, а потім гілка з двох труб подає воду на Зеленодольський та Апостоловий райони. Але життя в громаді поступово повертається до норми.

Магістральний водогін – найбільший проєкт Агентства відновлення. Понад 1000 людей та 500 одиниць техніки цілодобово працювали над його будівництвом. Закінчили у рекордні терміни – за 11 місяців. Завдяки магістральному водогону понад півтора мільйона людей отримали воду.