ПЛАН МАРШАЛЛА – КЛАСИКА ТА ЕТАЛОН ВІДНОВЛЕННЯ

ПЕРЕДУМОВИ

Друга світова війна стала найбільшим конфліктом в історії людства за розміром людських та матеріальних втрат. Це була тотальна війна, у якій брали участь понад 60 країн з населенням 1,7 мільярдів осіб або близько 80% від загальної кількості мешканців планети. Ціна війни виявилась приголомшливою: понад 70 мільйонів осіб загинуло, тисячі міст та сіл було перетворено на руїни, економіку та інфраструктуру цілих регіонів було знищено.

Цікавою виявилась роль Сполучених Штатів Америки у цій війні. З одного боку, включення у війну США стало одним із важливих факторів перемоги цивілізованого світу. Протягом двох років Сполучені Штати були залучені до війни як «арсенал демократії» – виробник та постачальник техніки, зброї, боєприпасів та багатьох видів промислової продукції та продовольства для Великобританії, СРСР та інших союзників. Де-юре США вступили у Другу світову лише 7 грудня 1941 року після японської атаки на Перл-Харбор, коли де-факто війна тривала понад два роки.

З іншого – війна дозволила США стати світовим промисловим лідером і «острівцем процвітання» у «пустелі розрухи», в якій перебували більшість країн світу. Така ситуація і визначила подальшу роль Сполучених Штатів як драйвера післявоєнного відновлення світу. Безпосереднім ініціатором плану післявоєнного відновлення Європи (European Recovery Program) став державний секретар США Джордж К. Маршалл. Реалізація зазначеного плану в (1948-1952) виявилась настільки важливою та вдалою, що 10 грудня 1953 року Маршалл став лауреатом Нобелівської премії миру.

КЛАСИКА ВІДНОВЛЕННЯ

План Маршалла – допомога в розмірі $13,3 мільярдів ($118 млрд за курсом 2024 року) для 18 країн та територій Європи на відновлення економіки та інфраструктури. Найбільшими реципієнтами коштів стали Велика Британія (26%), Франція (18%), Німеччина (11%), Італія та Нідерланди – по 9%.

Механізм реалізації включав формування кожною країною-отримувачем переліку потреб у відновленні та визначення величини і характеру потрібної допомоги. Вона приблизно на 90% надавалася на безоплатній основі, і лише у незначній частині як пільгові кредити. На перших етапах велике значення мала гуманітарна допомога у вигляді продовольства, що було найбільшою потребою в умовах тотальних руйнувань. Ключовою довгостроковою метою Плану Маршалла було самозабезпечення європейських країн, тому американська допомога частково надавалася у вигляді прямих поставок промислових товарів, сировини та устаткування.

З огляду на масштаби руйнувань величезного значення набула швидкість впровадження Плану Маршалла. Вже за декілька років європейські економіки змогли швидко відновитися – було досягнуто суттєве зростання зайнятості та рівня життя населення, стабілізація національних валют, збільшення динаміки розвитку економіки. Зокрема, за чотири роки економіка країн Західної Європи зросла на 33%, промисловість та торгівля – на 40%, аграрне виробництво – на 11%.

Відновлення економіки стало підґрунтям для відбудови безпосередньо міст, що тривало значно довше, аніж чотири роки. Також великого значення мало набуття країнами, залученими до реалізації Плану, досвіду впровадження інноваційних технологій та методів організації виробництва, що дозволило підвищити продуктивність праці та перейти на якісно новий технологічний та управлінський рівень.

Звичайно, План Маршалла не був прикладом альтруїзму з боку США. Одна із важливих його політичних цілей – протистояння впливу радянського блоку та відновлення країн, які б у майбутньому стали союзниками, що сповідують спільні цінності демократії. Одна з ключових економічних цілей – ще більш прагматична – відновлення країн, які б стали торговельними партнерами США і мали великі ринки збуту для американських товарів. Це було вчасно та логічно, оскільки американська економіка страждала від перевиробництва після закінчення Другої світової. Більше того, американська допомога Європі не була виключним прикладом пожертви – її розмір склав лише приблизно 0,5% від ВВП США у 1948-1951 рр.

ПІСЛЯМОВА

Впровадження Плану Маршалла мало значно більші геополітичні наслідки, аніж просто допомога певним країнам оговтатися після жахливих наслідків Другої світової. Це поділило Європу навпіл – на сфери впливу. З одного боку, це зблизило Європу та США, що разом з деякими іншими країнами утворили неформальний геополітичний союз – так званий «західний світ» та військово-політичний оборонний блок – НАТО.

З іншого, США чемно запропонували СРСР та країнам Східної Європи допомогу у межах Плану Маршалла, але радянське керівництво відмовилося і заблокувало участь інших держав (хоча деякі з них висловлювали попередню зацікавленість). На той час вже сформувався блок прорадянських країн Східної Європи, що увійшли після закінчення війни до зони окупації та впливу СРСР. Вони також потім утворили військовий блок – Організацію Варшавського договору.

Вже після розпаду СРСР країни Варшавського договору швидко стали повноправними учасниками «західного світу», до якого вони фізично і ментально належали. Реалізація Плану Маршалла дозволила повернути економічну та політичну велич найбільшим європейським країнам, а у подальшому стало базисом для створення Європейського Союзу у тому вигляді, як ми його знаємо зараз.